Поради батькам як підвищити самооцінку у дитини

Висока самооцінка у дитини дуже важлива для її подальшого розвитку і становлення її як особистості. Дуже важливу роль у її формуванні відіграють саме батьки, котрі повинні змалку вчити дітей оцінювати речі критично, але об’єктивно. Не завжди, на жаль, вони знаходять вдосталь часу, щоб приділити увагу саме підтримці здорової самооцінки малюків, проте більшість дитячих психологів сходяться у думці, що адекватна самооцінка батьків чинить безпосередній вплив на самооцінку їхніх дітей.

  1. Важливо розуміти, що помилки – це нормально, всі ми помиляємося і немає досконалих людей. Вимагати у дітей досконалості – значить нав’язувати їм тривогу та депресію, а також комплекси і розуміння, що їм ніколи не досягти вершин. Заведіть собі правило: важлиіше намагатися ставати кращим, ніж прагнути стати неперевершеним, а не досягнувши такого результату – відчувати розчарування.
  2. Звертайте увагу на слова, які говорите, особливо ті, що сказані у присутності дітей. Не критикуйте себе надто негативно, адже дітям властиво запам’ятовувати негатив і у майбутньому відтворювати його по відношенню до себе! Створюйте атмосферу привітності, оптимізму і самовпевненості, акцентуйте не на помилках, а на можливостях їх виправлення і вдосконалення.
  3. Навчайте дітей повазі. Ставтеся до членів вашої сім’ї з повагою, показуйте приклад дітям, а також ставтеся з повагою до дітей. Хай повага проявляється у прислухуванні до думки дітей, незалежно від віку, щоб ті відчували, що з ними рахуються і вони мають право голосу – що їхня думка важлива!
  4.  Обнімайте своїх дітей частіше! Ваша прихільність надзвичайно важлива для розуміння дитиною того, що її люблять і вона гідна цієї любові. І не думайте, що підліткам обійми не потрібні – це не так, вони так само потребують вашого тепла і підтримки, як і малюки.
  5. Дотримуйте своє слово. У сім’ях, де батьки завжди спізнюються чи на ходу міняють власні плани, діти ростуть недовірливими і безвідповідальними. Адже навіщо змушувати себе бути відповідальним, якщо інші не дотримуються цього правила? Ніколи не пізно змінити несерйозність вірністю своєму слову і принциповості. Ці риси дуже стануть в пригоді у саморозвитку ваших дітей.
  6. Навчайте дітей відповідальності. Доручіть дитині певну справу по господарству і прослідкуйте, щоб вона усвідомлювала негативні наслідки, що можуть настати у разі її невикоонання. Таким чином дитина зрозуміє, що є важливим членом сім’ї і рідні потребують її допомоги. Зрештою, батьки, котрі жаліють дітей і не доручають їм домашніх справ, виховують невпевнених у собі егоїстів, які думають, що не мають значення для сім’ї. Так формується внутрішній конфлікт і віддаленість у сім’ї.
  7. Проявляйте цікавість до інтересів ваших дітей. Будь-який інтерес, яку проявляє дитина, – це спосіб підвищити її самооцінку. Обговоріть з нею в подробицях нове хобі, вислухайте, підкажіть, дайте можливість розвиватися у цьому напрямку, навчатися з книг чи гуртків. Якщо ви виявите цікавість до інтересів дитини, то дозволити їй почувати себе цінною та важливою. Це сприяє формуванню дитячої допитливості, пошукам власного “я”. Пам’ятайте, що діти зі здоровою та адекватною самооцінкою не бояться ризикувати, вони схильні вірити, що, в разі невдачі, вони завжди можуть пробувати ще або шукати себе у інших сферах.

Виховати здорових дітей – дуже важко, але і дуже важливо! Здорові батьки можуть дати своїм дітям повноцінну самосвідомість та самооцінку. Якщо батьки зростали в сім’ї, де їм не вистачало підтримки чи прихильності, їм буває важко навчити власних дітей любити, але здаватися в жодному разі не слід. Йдіть до успіху разом з власним дітьми, маленькими кроками і навчаючись на власних помилках. Так ви зможете усвідомити, що виховали повноцінного члена суспільства, а головне – щасливу і розумну дитину.

10 заповідей Яноша Корчака

  1. Не чекай, що твоя дитина буде такою, як ти чи такою, як ти хочеш. Допоможи їй стати не тобою, а собою.
  2. Не вимагай від дитини платити за все, що ти для неї зробив. Ти дав їй життя. Як вона може віддячити тобі? Вона дасть життя іншому, та – третьому. Це і є незворотній закон подяки.
  3. Не зганяй на дитині свої образи, щоб у старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й зійде.
  4. Не стався до проблем дитини зверхньо. Життя дане кожному під силу, і будь упевнений, їй вона важка не менше, ніж тобі, а може бути, і більше, оскільки у неї немає досвіду.
  5. Не принижуй!
  6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини – її зустрічі з дітьми. Звертай на них якомога більше уваги – ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.
  7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для своєї дитини. Муч, якщо можеш, але не робиш. Пам’ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все можливе.
  8. Дитина – це не тиран, який заволодіває усім твоїм життям, і не тільки плід твоєї плоті і крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвивання у ній творчого вогню. Дитина розгортається, як сувій від любові матері і батька, у яких буде рости не «наше», не «своє», не «власне» дитя, а таємнича душа, дана на зберігання і супровід, поки недосвідчена і беззахисна.
  9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому те, що не хотів би, щоб робили твоєму.
  10. Люби свою дитину будь-якою – не талановитою, не гарною, невдахою, люби дурною, некерованою маленькою дитиною, люби незграбним, егоїстичним, сердитим підлітком, люби таким, що не виправдав твоїх надій та очікування, потайним, дивним, нещасним дорослим … Спілкуючись із дитиною  – радій, радій завжди з повним правом, тому що дитина – це твоє свято, яке поки що з тобою.